Маршрут 1

Опис

Маршрут починається біля кола трамвая № 3 (район Залютине). Шлях пролягатиме на захід, отже весь час слід зберігати цей напрямок.
Відразу за розворотним колом починається стежка, яка веде до лісу. Рушаємо по ній. Стежка йде уздовж асфальтованої дороги, а через 1 км повертає на північ. Зліва від нас — роздоріжжя Кільцевого шляху, спускаємося до нього. Проїхавши трохи вгору по одному із відгалужень, побачимо АЗС, розташовані з обох боків дороги. Перетинаємо тут Кільцевий шлях. Проїхавши повз ці АЗС, знову потрапляємо на відгалуження дороги, рухаємося по ньому вниз.
Через 30 м справа буде стежка, що веде до лісу. Звертаємо на неї і рухаємося в західному напрямку. Стежка виводить нас на вул. Курязьку селища Подвірки. Тут повертаємо вліво, до траси Харків – Суми, а потім вправо. Проїжджаємо 250 м і знову йдемо вліво, на вул. Макаренка, дорога тут асфальтована. Переїжджаємо через залізничну колію. Дорога піде вправо, рухаємося нею до першого повороту вліво. Повертаємо і їдемо ще 500 м до містка.
Справа буде ґрунтова дорога, що йде вздовж р. Уди. Звертаємо на неї. У цьому місці річка Уди розширена штучно, і влітку, коли течія слабшає, біля берегів рясно квітнуть водяні лілії — це дуже гарне місце для фотографування.
Далі буде роздоріжжя. Дорога справа веде до приватного сектора, нам слід прийняти вліво і продовжувати рухатися вздовж р. Уди до перетину з асфальтованою дорогою. Від нього йде широка дорога, викладена плитами, рухаємося нею 1,7 км (зліва буде луг, справа — околиці Солоницівки).
Проїхавши вказану дистанцію, знаходимо орієнтир — зліва від нас починається залізна огорожа і перед нею стежка. Повернувши на неї, доїжджаємо до містка через р. Уди, переходимо його, звертаємо вправо на малопомітну стежку, що йде вздовж русла річки. Приблизно за 200 м від залізничної колії на лугу буде роздоріжжя, приймаємо вліво і виїжджаємо на асфальтовану дорогу. По ній вирушаємо вправо, потім перетинаємо залізничний переїзд. Після нього буде перехрестя, на якому основна дорога піде вправо, а ми з’їжджаємо прямо, на ґрунтівку, якою їдемо до хвойного лісу.
Перед лісом одна з просік йде прямо, а ми звертаємо вправо, виїжджаючи з лісу на луг. Тут поворот вліво. Їдемо через увесь луг (зліва — хвойний ліс, справа — русло річки). Цією дорогою невдовзі виїжджаємо до селища Солоницівка. Перед залізничною колією звертаємо вправо і продовжуємо рухатися вулицею, що йде вздовж неї. Через 3 км дорога спочатку поверне вліво (під залізничний міст), а потім вправо. Тепер залізничні колії справа від нас, рухаємося дорогою уздовж них. Через 500 м — поворот вліво, на стежку через посадку до дачних ділянок. Через 300 м дорога йде правіше. Через 400 м йдемо вправо, а через 20 м — вліво, потім через 130 м — ще раз вліво.
Невдовзі доїдемо до перехрестя з асфальтованою дорогою. Повернувши тут вправо, а ще через 700 м на перехресті вліво, потрапимо на територію санаторію «Березівські мінеральні води». Перед ставком справа починається стежка, яка веде до березового гаю. Неподалік розташоване джерело мінеральної води. Вище від джерела видно їдальню санаторію.

Цілющі властивості води місцевих джерел жителям довколишніх сіл були відомі дуже давно. У 1862 р. для їх вивчення в хутір Березів прибула комісія під керівництвом професора Харківського університету М.М. Бекетова, у складі якої були медичні світила того часу і відомі вчені-хіміки. Дослідження показали, що вода за рівнем мінералізації, температурою та хімічним складом дуже близька до вод бельгійського курорту Спа і може бути використана для лікування багатьох захворювань.
На жаль, розпочата з розмахом справа дуже швидко занепала. У 1920 р. було розпочато відновлення санаторію, майже повністю зруйнованого в роки революції. Перших відпочивальників курорт прийняв влітку 1927 р., а на початку 40-х років став уже цілорічним.
У роки Другої світової війни курорт зазнав значних руйнувань. Спальні корпуси, їдальня, клуб, водолікарня були відновлені в повоєнний час.
Основний природний лікувальний фактор курорту — слабомінералізована гідрокарбонатна кальцієво-натрієво-магнієва вода зі значним вмістом органічних речовин. Нині курорт працює цілорічно.

Оглянувши територію санаторію, повертаємося до перехрестя. Дорога вправо веде до селища Котляри (до 2016 — Комунар), а ми, повернувши вліво, проїжджаємо повз завод, який залишиться зліва. Далі на перехресті знову приймаємо вліво, їдемо вздовж посадки, тримаючись асфальтованої дороги (зліва — ставок з обладнаною зоною відпочинку).
Далі рухаємося тією ж дорогою на північний захід. Проїжджаємо поле до роздоріжжя і повертаємо вліво на ґрунтівку (орієнтир — покинута будівля). Незабаром дорога піде вліво, повз гай. Спускаємося по ній, виїжджаємо на роздоріжжя. Тут приймаємо вправо (напрямок — південно-західний), їдемо вздовж ставка. Далі основна дорога піде вліво до с. В’язове, а ми їдемо прямо, вгору. Дотримуючись південно-західного напрямку, огинаємо гай накатаною ґрунтовою дорогою. Проїхавши близько 3 км, на роздоріжжі повертаємо вліво. Їдемо вздовж посадки, на наступному роздоріжжі — знову вліво, таким чином огинаючи поле.
Далі на роздоріжжі приймаємо вправо — до урочища Шматове. Через 100 м відкриється чудовий вид на «гори» серед рівнинної місцевості. В урочищі є ставок, біля якого можна перепочити. Аби туди дістатися, слід проїхати вниз ґрунтівкою, а на роздоріжжі повернути вліво. Так ми потрапимо у низовину, звідки можна під’їхати до підніжжя «гір» і трохи далі на південь — до ставка.
Відпочивши, продовжуємо рухатися від ставка (на північ) дорогою до селища Вільшани. На роздоріжжі повертаємо праворуч, а доїхавши вгору до гаю, — ліворуч. Далі на роздоріжжі біля кладовища звертаємо вправо і цією ґрунтівкою доїжджаємо до посадки і йдемо вліво. Через 400 м — вправо (на схід).
Після в’їзду в селище буде спуск, тут краще прийняти вправо і доїхати до містка через струмок. Переїхавши його, звертаємо вправо і стежкою рухаємося вздовж струмка до T-подібного перехрестя, на якому слід повернути вліво, до автотраси. Далі, повернувши вправо, автотрасою їдемо у напрямку Харкова. Траса веде до с. Дворічний Кут, у центрі якого на перехресті слід повернути вліво, на вул. Транспортну, і доїхати до з/п «224-й км», звідки електричкою можна повернутися до Харкова.