Маршрут 10

Опис

Маршрут починається в кінці вул. Роганської. Виїжджаємо ліворуч, на стежку, що веде до станції Рогань. За залізничною колією виходимо на тротуар, який починається чуть правіше. Повернувши вправо, а потім вліво, потрапляємо на асфальтовану дорогу. Повертаємо вліво, а через 300 м — вправо. Через 1 км доїжджаємо до центрального входу дендропарку (зліва). Справа — навчальні корпуси Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва.
Далі рухаємося дорогою вниз у південно-східному напрямку. Дорога проходить повз гуртожитки (справа). Перетнувши в кінці спуску посадку, опинимося на вулиці селища Докучаєвське (до травня 2016 р. — Комуніст). У кінці вулиці на роздоріжжі беремо вліво, починається ґрунтова дорога. По ній проїжджаємо місток через р. Роганку і через 400 м від нього доїжджаємо до с. Світанок.
Асфальтована дорога в селі повертає вліво і відразу вправо. Нею доїжджаємо до кінця вулиці, і, повернувши вліво, опиняємося на головній дорозі. Прямуємо до с. Зелений Колодязь.
У кінці села дорога поверне вліво, до самої залізниці (с. Тернова). Після переїзду залізничної колії їдемо до першого роздоріжжя — беремо правіше, на наступному повертаємо вліво і виїжджаємо на головну дорогу.
Повернувши на першому повороті вправо, потрапляємо на вулицю, що веде до хвойного лісу. Після повороту вліво прямуємо повз приватні садиби. Через 330 м на роздоріжжі звертаємо вправо, в ліс, на піщану дорогу. Через 50 м на V-подібному роздоріжжі беремо лівіше і проїжджаємо вниз через увесь ліс, що межує з вулицею селища Введенка. Наприкінці дороги буде школа (справа).
Далі на перехресті їдемо вліво і через 300 м вправо — звивистою дорогою спускаємося вниз до містка через р. Уди. Переїжджаємо місток, через 150 м — поворот вліво, далі рухаємося лівим берегом уздовж річки. Ґрунтова дорога переходить у стежку, і на роздоріжжі з двох стежок повертаємо вправо. Здійснюємо крутий підйом, виходячи знову на ґрунтівку. Зліва від нас відкриваються чудові краєвиди.
Далі ґрунтовою дорогою прямуємо у напрямку с. Стара Покровка (на схід). На наступному перехресті беремо лівіше і спускаємося вниз. Далі виїжджаємо на стежку вздовж р. Уди і їдемо аж до чергового містка, який буде зліва. Дорога прямує уздовж річки: проїжджаємо луг, повз футбольне поле і, повернувши вправо, потрапляємо на вулицю. На цій вулиці на перехресті звертаємо вліво, на крутий підйом.
Є коротший шлях — від містка повернути вправо і, доїхавши до перехрестя, піти по діагоналі вліво, на підйом. Обидва маршрути приведуть нас на центральну вулицю, на якій, звернувши вліво, проїжджаємо повз церкву Успіння Святої Богородиці. Незабаром після спуску виїдемо на перехрестя до магазину та автобусної зупинки. Тут повертаємо вправо і, слідуючи в південному напрямку, виїжджаємо на початок бетонної дороги. Далі їдемо вліво вгору аж до лісу.
Після важкого підйому 1,6 км беремо правіше і через 500 м виїжджаємо до колишньої військової бази С-200. До наших днів тут збереглися занедбані корпуси колишнього дивізіону ракетних військ, підземний бункер, висотні точки для виявлення противника. Територія досить велика, між різними об’єктами багато асфальтованих доріжок.

ЗРК С-200 — зенітно-ракетний комплекс дальнього радіуса дії. Призначався для оборони великих площ від бомбардувальників та інших стратегічних літальних апаратів. Кожний дивізіон С-200 мав 6 пускових установок, а також радіолокатор підсвітки цілі.
Оригінальна версія розроблена в 1964 році, на озброєнні був із 1967 року.

Після огляду бази виїжджаємо на дорогу, по якій приїхали, далі спускаємося вниз, тримаючи курс на схід. Дорога буде повертати вліво, вправо, в результаті ми маємо виїхати з лісу, потрапивши на роздоріжжя асфальтованих доріг. Тут беремо вліво і їдемо дорогою повз дачні ділянки у напрямку до підвісного мосту.
Якщо через 380 м повернути вправо, то можна виїхати до Есхарівської греблі. Якщо ви спустилися до греблі, то щоб звідси потрапити до підвісного мосту, слід перед греблею повернути вліво, на стежку, яка через 1,3 км доведе до нього (правий берег). По дорозі буде джерело.

Головна гребля ТЕЦ-2 «Есхар» забезпечує необхідний рівень води для роботи електроцентралі. Цікаво, що вода з ТЕЦ скидається в Сіверський Донець, і відповідно, там тепло, як у басейні.
До речі, тут ще в 1927 році була відкрита перша електрична станція на Харківщині (скорочено — Есхар), що і дало таку оригінальну назву місцевому селищу.

Далі переходимо підвісний міст і вузькою накатаною стежкою їдемо повз озеро (справа). Зліва біля річки побачимо столик. Відразу за ним на роздоріжжі повертаємо вліво, ближче до річки. Проїжджаємо через кілька лугів до соснового бору. Стежка переходить у просіку, по якій прямуємо до широкої піщаної просіки вздовж ЛЕП (напрямок північно-східний). Тут повертаємо вліво, через 1,5 км по діагоналі — теж вліво. Незабаром на перехресті ми маємо побачити вивіску «Фігурівка». Повертаємо вправо і спускаємося вниз повз будинок лісника (зліва). Відразу за ним потрапляємо на дорогу з плит і продовжуємо рух вниз, до дерев’яного мосту. За ним беремо вправо і їдемо уздовж Сіверського Дінця. Виїжджаємо на асфальтовану дорогу, яка, петляючи, доведе нас до залізничного переїзду. За ним можна повернути вліво і виїхати до вокзалу або продовжити маршрут до м. Чугуїв.
У місті спочатку їдемо прямо, по вулиці Заводській, потім Осинівській, яка йде уздовж ріки і примикає до вулиці Гвардійської. Звертаємо вліво (вул. Гвардійська) і піднімаємося вгору, до перехрестя, повернувши направо — на вул. Пролетарську. В кінці цієї вулиці між двома п’ятиповерховими будинками повертаємо на стежку, яка веде до оглядового майданчика (Чугуївський пагорб). Поруч є тролей для любителів швидкісного спуску по тросу.
Далі їдемо вгору над краєм пагорба асфальтованою доріжкою, проїжджаючи парк. Після доріжки почнеться вузька стежка над самим обривом, в кінці якої виїжджаємо на вул. Гвардійську. Тут повернемо вправо і спустимося вниз до площі. Можна відвідати музей І.Ю. Рєпіна, що знаходиться неподалік (вул. Музейна, 8).

Меморіальний будинок-музей І.Ю. Рєпіна розташований у маленькому одноповерховому будинку часів військових поселень (поч. XІX ст.) на колишній вулиці Нікітинській, де у 1876–1877 рр. жив і працював відомий художник. У музеї відтворено первісну обстановку тих часів.
Основна експозиція присвячена чугуївському періоду в житті і творчості Рєпіна, а також тісним зв’язкам художника з Україною, що не переривалися протягом усього його життя. Представлені особисті речі Рєпіна, унікальні роботи місцевих живописців та іконописців XІX ст. — учителів Рєпіна. Експонуються чотири ікони та деякі роботи художника.

Штаб військових поселень (пл. Соборна, 2).

Будівля в центрі Чугуєва побудована в 1831 р. для розміщення дивізійного, корпусного і окружного штабів військових поселень, центром яких з 1817 до 1857 року був Чугуїв. Тут же розміщувався і корпус військових топографів, де в 1857 р. навчався 13-річний І. Рєпін.
Після ліквідації військових поселень будівлю пристосували для військового училища, де навчалося багато відомих людей. У різні роки тут розміщувалися школа червоних старшин, суворівське училище, школа молодшого льотного офіцерського складу, навчальний центр прикордонних військ. Нині будівля відреставрована, тут відкрита художня галерея, де представлені роботи лауреатів премії ім. І.Ю. Рєпіна.

Покровський собор (вул. Каляєва, 5).

Свято-Покровський храм — пам’ятка архітектури, що прикрашає центральну площу Чугуєва. Побудований у першій половині XlX ст. у стилі класицизму. Собор зводився, як утім як і решта будівель міста, за типовими проектами інженерного департаменту при Комітеті військових поселень, членом якого був відомий архітектор В.П. Стасов.
Мозаїки і фрески виконав італійський художник П. Розетті, іконописні роботи — харківський художник І. Куликівський. У 1970-ті рр. храм відреставрували та переобладнали під картинну галерею, а у 2009 році повернули релігійній общині.

Виїхавши на вул. Харківську, можна повернутися на автостанцію або залізничний вокзал