Маршрут 19

Опис

Маршрут починається в кінці вул. Полтавський Шлях, на розвилці Київської та Сумської трас.
Тут беремо лівіше і Київською трасою їдемо в сторону селища Пісочин. У селищі на першому перехресті зі світлофорним регулюванням повертаємо вліво. На другому перехресті їдемо прямо до залізничної станції Рижов. Відразу за залізницею повертаємо вправо, на стежку, що йде паралельно колії. Незабаром ця стежка приєднається до асфальтованої дороги (вул. Транспортна). Проїжджаємо повз залізничний переїзд. Через 1,5 км за ним дорога поверне вліво, почнеться підйом. Ще через 220 м вул. Транспортна знову поверне вліво, слідуємо по ній. Після підйому дорога йде вправо, і ми опинимося біля центрального входу до санаторію «Роща».
Санаторій розташований в екологічно чистому районі, на території старовинного парку з різноманітною рослинністю поруч із мальовничим ставком. Біля прохідної санаторію можна залишити велосипеди, прогулятися доглянутими алеями парку, помилуватися віковими дубами, відпочити на облаштованому пляжі і скупатися в ставку.
Від санаторію їдемо тією самою асфальтованою дорогою в південно-східному напрямку. На роздоріжжі біля автобусної зупинки їдемо прямо, починається спуск до ставка. За дамбою асфальтована дорога йде вліво вгору, а ми з’їжджаємо на кам’янисту дорогу, що йде правіше. Проїжджаємо повз ставок і повертаємо вліво, вгору, огинаючи ставок. Потім трохи спускаємося і знову йдемо на підйом. Зліва від нас буде лісосмуга, справа — дачне селище. Увесь час їдемо прямо уздовж посадки. Далі зліва від нас буде поле, а справа — лісопосадка, яка незабаром переходить у ліс. Їдемо дорогою уздовж лісу. Ґрунтова дорога трохи відійде від лісу (вліво), з’єднавшись з іншого ґрунтівкою (біля ЛЕП), а ще через 400 м буде перехрестя з асфальтованою дорогою. Тут повертаємо вправо.
Через 3,9 км на перехресті асфальтована дорога йде вправо. Ми повертаємо вліво, на кам’янисту дорогу, яка веде до с. Стара Московка. У селі, проїхавши по дамбі між ставками, рухаємося прямо (село буде справа). Перед лісом на перехресті повертаємо вліво, а потім вправо, на дорогу, що огинає ліс. Ця дорога приведе нас до мосту через автомагістраль Харків – Дніпро.
Перед мостом повертаємо вправо, на ґрунтівку, що спускається до автомагістралі. Переходимо через автомагістраль на протилежну сторону і їдемо по ній на південь. Проїжджаємо під знайомим нам уже автомобільним мостом, потім під залізничним. Через 300 м за залізничим мостом справа за огорожею починається ґрунтова дорога, що веде до старого району м. Люботина — Гиївки. Якщо проїхати по автомагістралі на 100 м далі, то відкриється приголомшливий вид на затоплений р. Мерефою ліс.
Цією ґрунтівкою рухаємося в західному напрямку і потрапляємо до м. Люботин. На четвертому перехресті після в’їзду в місто (через 520 м) повертаємо вліво, вниз до ставка. На першому перехресті за дамбою повертаємо вправо. Ця дорога веде до Свято-Миколаївської церкви.

Цілющі властивості води місцевих джерел жителям довколишніх сіл були відомі дуже давно. У 1862 р. для їх вивчення в хутір Березів прибула комісія під керівництвом професора Харківського університету М.М. Бекетова, у складі якої були медичні світила того часу і відомі вчені-хіміки. Дослідження показали, що вода за рівнем мінералізації, температурою та хімічним складом дуже близька до вод бельгійського курорту Спа і може бути використана для лікування багатьох захворювань.
На жаль, розпочата з розмахом справа дуже швидко занепала. У 1920 р. було розпочато відновлення санаторію, майже повністю зруйнованого в роки революції. Перших відпочивальників курорт прийняв влітку 1927 р., а на початку 40-х років став уже цілорічним.
У роки Другої світової війни курорт зазнав значних руйнувань. Спальні корпуси, їдальня, клуб, водолікарня були відновлені в повоєнний час.
Основний природний лікувальний фактор курорту — слабомінералізована гідрокарбонатна кальцієво-натрієво-магнієва вода зі значним вмістом органічних речовин. Нині курорт працює цілорічно.

Від церкви продовжуємо їхати цією самою дорогою в північно-західному напрямку. Вулиця закінчується на Т-подібному перехресті. Тут повертаємо вправо, на північ. Основна дорога піде вліво, а ми їдемо прямо, на стежку. Через 30 м буде місток через р. Мерефа. Проїжджаємо по ньому і стежкою через луг повз кладовище (зліва) виїжджаємо на вулицю. Звертаємо вправо. На другому перехресті після виїзду на вулицю біля магазину повертаємо вліво. Ця дорога веде до пам’ятника на братській могилі. За пам’ятником (північніше) починається сад, за яким знаходиться садиба Святополк-Мирських (справа перед пам’ятником — мисливський будиночок).

Спочатку садиба належала В.Г. Масловичу — письменнику, літературознавцю, журналісту, видавцю, одному з найбагатших поміщиків Харківського повіту. Свого часу садиба в Гиївці була однією з чотирьох кращих у Харківській губернії.
Син Масловича був змушений продати маєток через брак коштів. У 1881 р. його придбав генерал-губернатор князь Дмитро Іванович Святополк-Мирський, відомий політик та військовий діяч, який після відставки в 1882 році жив тут постійно.
Центральна будівля садиби почала зводитися ще в 1815–1820-х рр. У 1840-ті рр. на її основі було побудовано нині існуючий будинок у романтичному стилі з елементами класицизму і готики.
У 1929–1930 рр. було проведено капітальний ремонт, під час якого виконані деякі перебудови, замінено опалення, вдруге відновлена в 1946 р. Зараз тут розташовується інтернат для дітей-сиріт.
У північній частині садиби знаходився ландшафтний парк, який створювався протягом усього ХІХ ст. на базі природної діброви. Зараз це частина міського парку культури і відпочинку.

Після огляду виїжджаємо на дорогу біля пам’ятника. Їдемо в північно-західному напрямку. Дорога йтиме уздовж саду. Не доїжджаючи до його краю 30 м, на перехресті звертаємо вліво. Проїхавши повз двоповерхові будинки та магазин «Ромашка», на роздоріжжі з клумбою посередині беремо лівіше (напрямок — західний). Проїжджаємо повз городи, потім на перетині з вулицею їдемо прямо, також на захід. Ця дорога веде до каскаду ставків.
Проїжджаємо по дамбі між ставками, повертаємо вправо, їдемо дорогою уздовж ставка. Проїхавши повз ставок у північному напрямку, в’їжджаємо до гаю, починається підйом. Ця дорога приведе до міського парку.
На виїзді з нього повертаємо вправо і через 200 м опинимося біля біля залізничної станції Люботин.