Маршрут 4

Опис

Маршрут починається від лівої платформи (з голови поїзда) на залізничному вокзалі ст. Мерефа.
Виїжджаємо на вул. Леонівську і рухаємося в південному напрямку. Далі вулиця піде вліво, а нам треба прийняти вправо, на ґрунтівку уздовж залізничних колій. Незабаром ця дорога стане стежкою, по якій ми перетинаємо луг і виїжджаємо до автомосту.
Переходимо колії під мостом і стежкою піднімаємося до асфальтованої дороги біля перехрестя. Тут повертаємо вліво, доїжджаємо до хвойного лісу. Справа від дороги є стежка, що веде до нього. Заїжджаємо у ліс, відразу повертаємо вправо, а через 30 м — вліво. Як тільки в лісі виїхали на асфальтовану дорогу, повертаємо вправо. Дорога зліва на роздоріжжі веде в тупик, але нам треба потрапити з неї на стежку в ліс. Намагаємося триматися ближче до паркану. Стежка закінчиться біля воріт бази, розташованої зліва. Від воріт йде ще одна стежка, їдемо нею до гравійної доріжки і повертаємо вліво. Ця доріжка примикає до піщаної дороги, і тут треба повернути вправо.
Тримаємо курс на захід, трохи далі піщана доріжка знову перетвориться на стежку. Тримаємося неї, перетнемо галявину, ґрунтівку і виїдемо на піщану дорогу, що йде правіше вгору і відразу вліво, в об’їзд будинку.
Зрештою виїжджаємо на вул. Озерянську селища Утківка. Звертаємо вліво, на наступному роздоріжжі — вправо, на дорогу біля соснового лісу. Після того повертаємо вліво, на вул. Борову, яка скоро закінчиться. Заїжджаємо в ліс і накатаною ґрунтівкою перетинаємо його у західному напрямку. За лісом починається одна з вулиць с. Рокитне. Доїжджаємо до перехрестя з асфальтованою дорогою. З цієї точки можна побачити старовинний будинок Куликовських на пагорбі, до якого нам треба дістатися. Кілька разів повернувши вправо (повз автобусну зупинку і Архангело-Михайлівський храм), ми опинимося біля цієї пам’ятки архітектури. Оглянувши її, повернемося до перехрестя, з якого побачили старовинний будинок. Рухаємося в південному напрямку до с. Ватутіне.

Село Рокитне тісно пов’язане з відомим слобожанським родом Куликовських, маєток яких сьогодні по праву вважається одним із кращих зразків садибної архітектури ХІХ ст.
Дослідник старовини Г. Лукомський писав: «За своєю архітектурою будівля справляє надзвичайно приємне враження. З обох боків прикрашена колонадою, вона дуже логічна і затишна за планом. Усередині хороші двері і прекрасні внутрішні старовинні віконниці, що збереглися».
Зараз уціліла частина садиби використовується місцевим професійним аграрним ліцеєм.
На території садиби також знаходиться Архангело-Михайлівська церква, побудована в стилі класицизму в 1809 р. Таких храмів-ротонд на всій Слобожанщині налічувалися одиниці.
Поруч із храмом у 1827 р. було зведено двох’ярусну дзвіницю, яка, на думку сучасників, була красивішою, ніж сам храм (до наших днів не збереглася).

Асфальтована дорога через сосновий ліс має низький трафік руху машин. Проїжджаємо села Ватутіне та Вільхуватка, перетинаємо трасу Харків – Дніпро і доїжджаємо до селища Нова Водолага.
На перехресті зі світлофором повертаємо вправо, на вул. Гагаріна, по ній доїдемо до перехрестя з вул. Кооперативною, на яку потрібно повернути вліво. Далі виїжджаємо на вул. Воскресенську, яка через 2,5 км у південному напрямку приведе майже до самого кар’єра. Звернувши, вправо, ми опинимося на березі піщаного кар’єра, де можна скупатися і відпочити.
Після відпочинку повертаємося до перехрестя зі світлофором (додатковий орієнтир — автозаправка). Для цього спочатку їдемо по вул. Воскресенській, на перехресті звертаємо вправо — на вул. Революції, потім вліво — на вул. Лермонтова. Цією вулицею ми доїдемо до потрібного перехрестя, а далі повертаємо вправо, на вул. Пушкіна, і виїжджаємо з Нової Водолаги, продовжуючи рух до с. Липкуватівка.
На виїзді з Водолаги можна помилуватися величезним полем. Зліва буде Липкуватівка, а ми їдемо прямо — до с. Бірки. Проїжджаємо ферму і за нею на перехресті звертаємо вліво. Вулицею доїжджаємо до перехрестя, біля якого встановлено пам’ятник. Можна поїхати прямо, тоді пам’ятник залишиться зліва, а цей шлях приведе до ставка, або повернути праворуч (на схід) і на роздоріжжі продовжити рух прямо (зліва — хвойний ліс, справа — поле).
Через 500 м побачимо дві покинуті дев’ятиповерхівки — це рештки так званого містечка атомників.

У 1990-х тут планувалося будівництво АЕС, для якої почали будувати містечко атомників. Але будівництво відмінили, у результаті чого тут залишилося декілька порожніх будинків, фундаменти, а також бетонні плити та інші будматеріали. Це все нагадує про наше велике минуле з так і не втіленими мріями.

Далі їдемо вздовж хвойного лісу, на роздоріжжі піщана дорога йде вліво, а ми їдемо прямо через поле ґрунтівкою.
Спускаємося до ставка (зліва) і на роздоріжжі повертаємо вправо (на південний схід). Проїжджаємо через поле, на роздоріжжі йдемо вліво (на схід), на ґрунтову дорогу, яка приведе до наступного роздоріжжя, де потрібно звернути вправо. Так ми виїдемо до околиць с. Першотравневе. Проїхавши ще 300 м вліво, ближче до залізничної колії, і знову повернувши вліво, побачимо каплицю Спасів скит, яка є пам’яткою історії.

Історія виникнення Спасового скиту пов’язана з дивним порятунком сім’ї імператора Олександра III під час аварії царського поїзда, яка сталася 17 жовтня 1888 року між станціями Таранівка і Бірки. У цій найбільшій в історії російських залізниць катастрофі загинуло багато людей, але всі члени царської сім’ї залишилися живими і навіть практично неушкодженими. Після аварії тисячі людей здійснили паломництво до цих місць. На згадку про цю подію було прийняте рішення про зведення на місці аварії Святогірського Спасового скиту.
20 серпня 1889 року відбулася урочиста церемонія відкриття скиту і освячення храму Христа Спасителя. На території комплексу також було зведено каплицю, дерев’яну монастирську церкву і готель. Величний храм Христа Спасителя був зруйнований в роки Другої світової війни, прийшли до занепаду й інші будівлі.
У 2001-2003 рр. каплиця була відреставрована і знов відкрила свої двері для віруючих. Була побудована платформа з парадними сходами в стилі XIX ст., а також реконструйована залізнична платформа, якій повернули колишню історичну назву — Спасів Скит.

Від каплиці вздовж колії рухаємося на південь до однойменного зупинного пунктую, звідки можно електричкою доїхати до Харкова