Маршрут 6

Опис

Маршрут починається у Харкові з Олексіївського лугопарку.
Правим берегом річки їдемо до мосту. Переходимо на лівий берег. Доїжджаємо до наступного мосту з металевих труб і знову повертаємося на правий берег.
Виїжджаємо з лісу на просторий луг поблизу с. Зайченки, де беремо трохи лівіше, а потім дещо правіше і потрапляємо на широку дорогу у бік с. Караван.
Виїжджаємо до Каравану на невелику греблю. Їдемо уздовж першого, а потім і другого ставків, об’їжджаючи справа. Накатана стежка йде далі вгору, в лісок. Їдемо стежкою через ліс згідно з навігатором, обходячи збоку третій став.
Далі буде затяжний підйом через ліс, увесь час рухаємося прямо. На виїзді з лісу — умовне перехрестя, нам вправо, вниз, до с. Семенівка (Обережно, внизу дещо кам’янисто!). Дорога накатана, підйоми періодично змінюються хорошими швидкісними спусками через поля. Уважно проїжджаємо поле, щоб не пропустити поворот вліво, на Семенівку (дорога трохи на підйом).
Їдемо через Семенівку у бік другого ставка. Дорога місцями буде кам’янистою та з щебеню. Проїжджаємо низом між ставками, відразу починається невеликий, але хороший підйом. За підйомом поворот вправо, до лісу. На розі стоїть так званий Пересічанський дуб — ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. Їдемо стежкою повз нього. Далі дорога йде через ліс, а потім проходить уздовж красивих ставків (вони справа).
Від ставків стежка виходить на дещо розбиту асфальтовану дорогу, повертаємо вліво і рухаємося вгору уздовж села. Стежка веде лугами, в дорозі кілька разів змінює напрямок, але виводить до наступних Семенівських ставків. Їдемо правим берегом.
Далі рухаємося уздовж ставу — в самій низині гребля-переїзд, потім різко йдемо вгору і проїжджаємо ~100 м уздовж лісової посадки. Головне, не пропустіть поворот вправо до цієї посадки.
Глинистий спуск до чергового красивого ставка. Скраю нього є зовсім невеликий піщаний пляж, а спереду видніється дерев’яний міст через став.
Далі їдемо стежкою уздовж ставка. Заїжджаємо в с. Польова. Слідують підйоми, які місцями кам’янисті і не дуже приємні. На виїзді з підйому до асфальтованої дороги в Польовій зліва є колодязь, де можна набрати хорошої води.
Через 50 м буде магазин. Проїжджаємо 200 м, далі звертаємо вправо, бетонкою вниз ~200 м, далі беремо лівіше в поворот і на підйом через село ~600 м, поворот вліво 200 м — упираємося в хорошу асфальтовану дорогу O-211027. Повертаємо по ній вправо. Приємний швидкісний спуск (обережно — зустрічний рух!).
Через 700 м — роздоріжжя, справа продовжується хороший асфальт, зліва — ґрунтівка, на яку ми виїжджаємо. Дорога через поле хороша, пряма та накатана. Їдемо до повороту в 90о вліво на інше поле. Тут теж хороша ґрунтівка, що йде уздовж поля по прямій аж до с. Феськи.
Виїхавши на асфальт трохи правіше, потрапляємо на залізничний переїзд ст. Феськи, звідки електричкою можна дістатися Харкова.
Далі від Феськів маршрут пролягає бетонною дорогою, що переходить у гравієву і веде до Рогозянського водосховища.

Рогозянське водосховище — невелике руслове водосховище на річці Уди, розташоване у Золочівському районі Харківської області.
Водосховище споруджене в 1985 році. Гребля водосховища розташована біля села Феськи за 32 км від гирла річки Уди. Призначення — зрошення, рекреація.

Проїжджаємо греблю, далі дорога йде на підйом через ліс. Підйом дуже крутий у декілька етапів і закінчується виходом з лісу в поле ~250 м, потім повороти вліво і вправо, знову уздовж поля, нахил трохи донизу. Цієї дороги ~600 м, головне, не пропустити поворот зі спуском правіше через лісок і луг, що переходить у крутий підйом вгору. Знову виходимо на дорогу уздовж поля з декількома звивистими поворотами — уважно дивимося на gps-трек. Зліва — с. Перемога.
Ґрунтова накатана дорога йде через поля, часто змінює напрямок (вправо — вліво), виводить до с. Гуринівка. Проїжджаємо через село. Переїхавши невелику річку, звертаємо вправо, поступово виїжджаємо на просторий горбистий луг. Праворуч виднітиметься мальовничий ярок. Тут навіть варто зупинитися і ненадовго затриматися. Влітку ці галявини багаті на суниці і чебрець.
Далі слідуємо стежкою, буде досить крутий спуск вниз до ставка. Проїжджаємо повз нього, потім різкий підйом вверх. Подолавши його, виїжджаємо на дорогу через поле — пряму, накатану, що веде до асфальту. На асфальтованій дорозі звертаємо вліво, їдемо ~600 м до наступного повороту на ґрунтівку.
Варто відзначити, що цей відрізок — варіант ґрунтової, довшої, але зручнішої, комфортнішої частини дороги, що веде до Сковородинівки від цієї точки. Можна їхати цією асфальтованою дорогою прямо, не звертаючи вбік, але далі дорога переходить у спуск з плитами, по яких їхати дуже некомфортно (хоча цей шлях буде коротшим). Отже, вибір за вами.
Слідуючи по треку, звертаємо вправо з асфальту на ґрунтівку ~2 км до наступного повороту вліво. Далі 3 км полями накатаною дорогою, на якій можна навіть прискоритися, потім знову звертаємо вліво, їдемо полем. Виїжджаємо, упираючись перпендикулярно до асфальтованої дороги, — звертаємо вліво, до с. Сковородинівка (справа покинуті яблуневі сади).
Спускаємося вниз до села. Нижче будуть магазин та великий парк. Центральний вхід із красивими воротами — дещо правіше.

Комплекс літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди розташований на південній околиці с. Сковородинівка (раніше Пан-Іванівка) Золочівського району. Знаходиться між вулицями Садовою і Приозерною. Його північна частина розташована на рівнині, яка поступово переходить в балку, в південній частині зі сходу — ставок, із заходу — болотиста місцевість.
Справжньою окрасою комплексу є старовинний парк з липовою алеєю, закладеною ще в XVIII ст., фруктовим садом, мальовничим ставком і 700-річним дубом.
Біля входу на територію меморіального заповідника, неподалік від могили Г.С. Сковороди, встановлено пам'ятник видатному українському мислителю, філософу, просвітителю та поету.
Літературно-меморіальний музей розташований у старовинному особняку — пам’ятці архітектури XVIII ст. У 2008 р. музей отримав статус національного. Одна з його кімнат меморіальна — тут відтворено обстановку, яка оточувала Сковороду в останні дні його життя.

На виїзді з парку поряд із центральними воротами на спуску — ставок з народною назвою «Панські штани», де можна відпочити і навіть скупатися. Дорога з парку проходить прямо повз цей ставок. Відразу підйом ґрунтівкою, що виходить в поля. Їдемо весь час прямо (~2 км) до с. Мала Іванівка, до асфальтованої дороги. Повертаємо вліво ~600 м, потім вправо, потім знову вигин вліво. Далі 1 км їдемо польовою дорогою, яка виводить до асфальтованої дороги — повертаємо різко на ній вправо. Їдемо частину маршруту цією асфальтованою дорогою у бік с. Кадниця. На спуску не пропустіть досить різкий поворот у бік ставка. Поряд зі ставком в селі є покинута садиба, яку можна оглянути та зробити фото. Від основної дороги є заїзд стежкою прямо до цієї садиби. Дорога плавно огинає ставок і виводить поступово вгору знову в поля, пролягаючи повз селище Горького. У районі селища перетинаємо дорогу Р-46. Дорога проходить в ~1,5 км уздовж залізниці, потім повертає вліво. Пряма прогінна ділянка 2 км, далі дорога трохи звертає і проходить повз ліс, але основний напрямок залишається таким самим — прямо (на карті це між с. Сазоно-Баланівка і Ріпки). Далі наш маршрут увесь час йде (~3 км) полями до повороту в с. Ярошівка. Повернувши біля річки Криворотівка, в’їжджаємо до урочища Шматове (через залізний міст). Тут незвичайні яри з суміші глини та піску, є красивий ставок і мальовничі краєвиди. Маршрут через Шматове трохи звивистий, але слід їхати основною широкою дорогою, що йде повз ставок, потім невеликий піщаний підйом, подолавши який, виїжджаємо вгору, у бік лісопосадки. Слідує низка підйомів, а згодом зверху відкривається чудовий вид на саме урочище. На виїзді звертаємо вліво, їдемо через поля хорошою дорогою ~500 м, потім поворот вправо. Рухаємося весь час прямо, дорога поступово заглиблюється в ліс. Курс тримаємо весь час прямо, лісом. Ця дорога проходить поблизу з/п Горіховий Гай. Приблизно через 2,5 км на в’їзді до цього лісу не пропустіть різкий поворот вліво. Здійснивши приємний спуск звивистою стежкою через ліс поблизу з/п Горіховий Гай, далі їдемо повз мальовничий ставок, робимо невеликий поворот вправо і прямуємо далі до джерела з приємною водою. Рухаючись далі стежкою, виїжджаємо на асфальтовану дорогу у с. В’язове. Їдемо основною дорогою через село, проїжджаємо повз невеликий ставок (справа), далі дорога йде уздовж ставка. Тут часто можна побачити лелек та лебедів, на іншому березі знаходиться красивий березовий гай. Через 200 м за ставком буде поворот вправо, йдемо на підйом до посадки. Їдемо уздовж березової посадки ~750 м до вираженого повороту вправо, метрів 300 — у бік ставка, знову поворот вліво — 300 м, потім вправо — 200 м. Далі йде досить заросла стежка через красивий луг по верху гаю. Пробираємося по ній до спуску через березовий гай вниз до ставка. Там стежка йде вліво, уздовж ставка і веде до Березівського джерела. Виїзд через умовну хвіртку-ворота вже в Березівському. Їдемо прямо основною дорогою до розв’язки з основною трасою — повертаємо вправо. По цій трасі проїжджаємо ~250 м і звертаємо вліво, на ґрунтівку, що веде в городи і луги і проходить повз дещо занедбаний ставок. Об’їжджаємо його, поворот вправо. Далі слідує прогінна пряма ділянка дороги уздовж залізниці (~1,5 км). Знаходимо перехід внизу зліва і продовжуємо рухатися уздовж колії, але вже по гравієвій дорозі. Проїжджаємо повз з/п Шпаківка. Приблизно через 1 км дорога злегка звертає і, перетинаючи залізничну колію, йде як би в заросле болотце (але це на вигляд). Проходимо або проїжджаємо стежкою за болотцем і на виїзді звертаємо вліво, на ґрунтівку уздовж посадки. Їдемо весь час прямо, дорога трохи робить вигин, але основний напрямок — прямо. Через ~2 км наближаємося до Солоницівки. Повертаємо вліво — з/п Зарічанка, 200 м, потім поворот вправо. Проїхавши вигин вулицею 600 м, робимо поворот на ґрунтівку вправо, на місток через річку Уди. Там поруч також є джерело, де можна поповнити запаси води. Після містка їдемо прямо 200 м і поворот вліво — до виїзду на Сумську трасу. Ми в Солоницівці. Це точка завершення маршруту.