Маршрут 7

Опис

Маршрут починається за перетином Московського проспекту з Кільцевим шляхом біля меморіального комплексу «Дробицький яр».
Звертаємо на асфальтовану дорогу, що веде до меморіалу. За музеєм в кутку автостоянки знаходимо стежку, що йде на північний схід. Їдемо по ній через гай. Проїхавши ставок, звертаємо вліво на греблю, після якої виїжджаємо до асфальтованої дороги, звертаємо вправо (напрямок — північно-східний). Дорога веде до с. Мала Рогань.
На в’їзді до села основна дорога йде трохи правіше, уздовж кладовища (справа). Йдемо через село у східному напрямку до Т-подібного роздоріжжя, де звернемо вправо, на виїзд з села. Рухаючись у південному напрямку, перетинаємо міст через р. Роганку і на наступному за ним роздоріжжі біля ферми звертаємо вліво, на ґрунтівку. Вона перетинає луг і, почавши набирати висоту в східному напрямку, приведе до Т-подібного роздоріжжя біля городів. Йдемо вліво, а через 100 м — вправо, знову повернувшись на східний напрямок. Піщана ґрунтівка, продовжуючи набирати висоту, через 300 м виведе на Т-подібний перетин із асфальтованою дорогою. Звертаємо вліво, на асфальт (напрямок — північний), а через 300 м, доїхавши до перетину з лісосмугою, звертаємо вправо на ґрунтівку, що йде на підйом у східному напрямку.
Рухаємося дорогою вздовж посадки з південного боку, тримаючись східного напрямку. Набравши висоту, попадемо на Т-подібний перетин лісопосадок і ґрунтівок уздовж них. Ґрунтівка, по якій ми рухаємося в східному напрямку, перейде на північну сторону лісосмуги. Скоро лісосмуга та ґрунтівка підуть правіше і йтимуть до греблі ставка. Тут можна зробити привал і відпочити.
Від греблі продовжимо рух на північний схід уздовж північного берега ставка стежкою, накатаною квадроциклами. Їхати велосипедом вийде не скрізь, оскільки доведеться проїхати через кілька ярів із крутими схилами. Від ставка далі піде більш пологий набір висоти (напрямок — північно-східний). Тримаємося ґрунтівки, яка йде на межі поля та лугу, що тягнеться долиною. Виїхавши на перехрестя польових доріг, де луг звужується, звертаємо вправо і піднімаємося з долини в південному напрямку.
Далі ґрунтівка йтиме уздовж лісопосадки. Через 400 м від початку лісопосадки на перехресті ґрунтових доріг повертаємо вліво (напрямок — південно-східний). Через 1,7 км ґрунтівка спуститься в пологу долину і приведе до кута лісопосадки. На Т-подібному роздоріжжі повертаємо вправо, перетинаючи вигин лісосмуги, і йдемо на підйом у південному напрямку уздовж неї. Слідуємо лісосмугою, що звертає вліво (на схід). Набравши висоту, посадка закінчиться, звертаємо на ґрунтівку (напрямок — південно-східний). Скоро почнеться спуск, в кінці якого виїжджаємо на греблю ставка. За греблею йдемо на підйом до с. Кам’яна Яруга.
В’їхавши в село, на першому перехресті продовжуємо рух у південно-східному напрямку прямо, на спуск. Сільська вуличка поверне лівіше, а потім назад, вправо, спускаючись до струмка. Поруч із мостом буде колодязь. Перейшовщи струмок, піднімаємося від нього пішохідною доріжкою, що круто йде вгору (на південний схід). Спершу ухил не всім дозволить рухатися в сідлі, але стежка швидко стає пологішою і переходить у звичайну сільську вуличку, яка за цим перехрестям стає асфальтованою. На наступному Т-подібному перетині звертаємо вліво. Орієнтиром буде простора ділянка (північно-східніше), вільна від забудови, з меморіалом біля дороги, якою ми рухаємося.
Через 1 км у кінці асфальту вул. Центральна повертає вправо. Виїжджаємо на ґрунтівку (напрямок — південно-східний). Виїхавши з села, через 1 км перетинаємо асфальтовану дорогу, продовжуючи рух уздовж посадки на південний схід. Ґрунтівка йде в долину. На Т-подібному роздоріжжі біля стихійного глиняного кар’єру продовжуємо рух у південно-східному напрямку долиною. Через 1,5 км повертаємо вліво, в бічний яр, і піднімаємося ним до краю лісу. Далі рухаємося ґрунтівкою в південно-східному напрямку по межі лісу і поля і доїжджаємо до місця, де лісопосадка (справа) підходить до високовольтної лінії. Звертаємо до лісу, вліво на просіку, що йде паралельно високовольтної лінії передач. Дорога йде по північнішій з двох просік. Ця просіка прокладена над водопроводом, що подає воду до Харкова.
Дорога просікою спускається в глибоку балку, де, описавши спершу петлю вправо, робить так само петлю вліво, спрощуючи крутий відрізок підйому. Ставши пологішою, ґрунтівка піде далі в східному напрямку по «північнішій» просіці.
Через ~3 км просіка над водопроводом приведе до долини річечки Тетліжка. Виїхавши з лісу, минемо крутий спуск, переїжджаємо через річечку і йдемо на підйом. Знову в’їжджаємо в ліс. Через 200 м проїжджаємо перетин із асфальтованою дорогою, а далі (трохи більше 100 м) повертаємо правіше (на південний схід), на ґрунтівку вздовж просіки та високовольтної лінії.
Грунтівка уздовж просіки йде повз дубовий парк, де, вибравши будь-яку стежку, прямуємо до селища Кочеток, що видніється за деревами. Ґрунтівок і стежок через дубовий гай тут досить, але всі вони ведуть до вул. Литвинова, що тягнеться околицею селища. Рухаючись далі цією вулицею в південно-східному напрямку, виїжджаємо на перетин з дорогою Чугуїв – Печеніги. З іншого боку дороги буде територія комплексу водопідготовки «Донець».
Трасою в північному напрямку доїжджаємо до мосту через р. Велика Бабка, за яким на перехресті звертаємо вправо (на південь). Виїжджаємо на ґрунтову дорогу, що веде до лісу. Вона виводить нас на околицю с. Кицівка. Тут багато доріг різних напрямів, але практично всі вони ведуть до так званої пустелі, тому зорієнтуватися легко. Головне — тримаємося південного напрямку і торованих піщаних доріг. Проїхавши через хвойний ліс, через 1,5 км виїдемо на відкриту місцевість, що дуже нагадує пустелю.

Унікальне місце біля с. Кицівка Печенізького району, що за 35 км від Харкова, називають «харківською пустелею». Це побутова назва серед мандрівників та туристів, місцеві жителі це місце називають полігоном (у радянські часи тут проводилися заходи щодо відпрацювання військових дій в умовах пустелі).
На топографічній карті воно позначене знаком «горбисті піски».

Помилувавшись видами, виїжджаємося на дорогу, що йде уздовж лісу (у західній частині «пустелі»). Через ~800 м, наблизившись до Сіверського Дінця, піщана дорога плавно поверне вліво і йтиме краєм «пустелі», залишаючи її зліва. Через ~1,3 км дорога в східному напрямку приведе до ферми з розведення овець, вплив яких на стан піщаної дороги помітно ускладнить пересування. Проїхавши територією ферми, продовжимо рух на схід. Десь через 1 км дороги змішаним лісом з просторими галявинами піщана ґрунтівка виведе знову на край «пустелі». Через ~700 м на перехресті ґрунтівок звертайте вправо в південно-східному напрямку, заглиблюючись знову в ліс.
Через 350 м на V-подібному роздоріжжі візьміть лівіше, повернувшись на східний напрямок. Через 600 м, проїхавши краєм лісу, попадемо на велике роздоріжжя. Зліва і попереду нас буде хвойний ліс, дерева якого висаджені прямими лініями. Повертаємо вправо, на слабкішу ґрунтівку, що веде на південь. Цей відрізок шляху торується при заготівлі сіна, тому його стан залежить від сезону. Через 150 м від «великого роздоріжжя», не пропустіть відгалуження вліво в південно-східному напрямку. Ґрунтівка перетинає сиру низину, що з’єднує Сіверський Донець з озером Біле.
Будьте обережні, оскільки висока трава може приховувати глибокі колії.
Здолавши низину з рідколіссям, виїжджаємо на великий луг. Тримаємося південно-східного напрямку, поки не доїдемо до річки. Проїхавши небагато уздовж русла, дорога піде прямо, а річка поверне на південь. Їдемо дорогою по краю поля (зліва) на південний схід. Переїхавши через міст, потрапляємо в с. Леб’яже.
Основний маршрут продовжується від мосту на південь, де ґрунтівка виводить на центральну вулицю села. На виїзді з нього зліва за останнім будинком є лавандове поле (активне цвітіння наприкінці червня).
Цей маршрут продовжується дорогою, що йде через с. Леб’яже від долини Сіверського Дінця на південь. За селом асфальтована дорога веде до траси Чугуїв – Куп’янськ. На Т-подібному перехресті з трасою звертаємо вліво, а потім через 500 м — вправо (покажчик «Гракове»), до с. Залізничне. Ми проїжджаємо повз ст. Гракове, звідки до Харкова можна доїхати електричкою.
Проїхавши околицею с. Залізничне, повертаємо паралельно колії і рухаємося у західному напрямку до залізничного переїзду. Після перехрестя звертаємо вправо (на південний захід), доїжджаємо до траси Харків – Ростов. Переїжджаємо трасу і асфальтованою дорогою потрапляємо до с. Гракове. Деякий час асфальтована дорога йде паралельно селу, а через 300 м повертає вліво і спускається в долину верхів’я річки Гнилиця. Проїжджаємо долину та село і піднімаємося до перехрестя перед Свято-Троїцьким храмом. На перехресті звертаємо вправо в західному напрямку.
Виїжджаємо зі с. Гракове і рухаємося на захід уздовж р. Гнилиця мощеною дорогою, що проходить через с. Ртищівка. Такої дороги автомобілісти уникають, тому тут нелюдно. На більшій частині дороги уздовж кам’янки йде досить зручне для велосипеда накатане узбіччя. Кам’янка, полого набравши висоту, після невеликих дачних селищ приведе до Т-подібного перехрестя, до якого справа підходить дорога з бетонних плит. Якщо хочеться відпочити, то можна звернути на північ, на це відгалуження, яке через 600 м завершиться біля греблі водосховища. На протилежному, північному, кінці греблі знаходиться піщаний пляж. Відпочивши, повертаємося на кам’янку і продовжуємо рух у західному напрямку.
Кам’яна дорога приведе нас до с. Стара Гнилиця. Ближче до центру села почнеться асфальт. Рухаємося основною дорогою, яка поступово звертає вліво і переходить з північно-західного на південно-західний напрямок.
Траса перетинає залізничну колію і доведе нас до с. Скрипаї. На протилежному краю села на перехресті перед стелою звертаємо вправо. Рухаємося вулицею ~1,4 км у північно-західному напрямку до мосту через р. Гнилиця. За мостом на краю лісу розбита піщана дорога переходить у асфальтовану. Рухаємося 300 м у північно-східному напрямку уздовж річки до роздоріжжя, де повертаємо в ліс, продовживши рух на північний захід. Хороша асфальтована дорога через змішаний ліс приведе до с. Лісове. На в’їзді в село на Т-подібному роздоріжжі звертаємо вліво і, продовжуючи рухатися асфальтованою дорогою, виїжджаємо до мосту через р. Сіверський Донець.
Основний маршрут продовжується від мосту східним берегом р. Сіверський Донець. Проїхавши 350 м уздовж лісу, звертаємо на ґрунтівку, що виходить до краю луки у просторому вигині ріки, що починається тут. На першому роздоріжжі вибираємо ліве відгалуження, ігноруючи відхід до річки. Через 100 м на наступному роздоріжжі теж повертаємо вліво, продовжуючи рух у південному напрямку паралельно лісопосадці (зліва) та лугу (справа).
Через 2 км лісопосадка закінчиться. Проїхавши кілька десятків метрів, повертаємо вправо (на захід). Продовжуємо рух, орієнтуючись на р. Гнилиця (зліва) та сінокісні луги (справа). Ґрунтівка виведе на берег Сіверського Дінця. Повернувши вліво, потрапимо на стрілку з р. Гнилиця. Перемістившись стежкою уздовж річки на пару десятків метрів у східному напрямку, опинимося біля промоїни на краю греблі. У сухий період через струмок можна перебратися через імпровізовані містки, споруджені рибалками.
Перетинаємо перше «старе русло» по залишках греблі і, рухаючись далі стежкою в південному напрямку, скоро виїдемо до основної греблі зі шлюзами. Зверху шлюзу йде вузький місток, що не становить проблем при перетині річечки. На південь від шлюзів розташований штучний пагорб із покинутою насосною станцією під ним. Огинаємо його і стежкою через 100 м потрапимо до останнього русла р. Гнилиця, через яке перекинутий місток із бетонних плит.
Від умовної «дельти» р. Гнилиця рухаємося ґрунтівкою далі берегом Сіверського Дінця на південь. Ґрунтівка огинає луг річки з великим островом і, повернувши разом із річкою у південно-західному напрямку, пройде посадкою з тополь. Після Т-подібного перехрестя ґрунтівок ця посадка закінчиться і, проїхавши невеликий тінистий гай, видивляємося роздоріжжя з ґрунтівкою, що відходить від річки під кутом. Додатковим орієнтиром буде заросле очеретом озеро (зліва позаду). Але навіть якщо і пропустимо розвилку, то через пару сотень метрів виїдемо берегом річки ґрунтівкою в тупик, повертаючись з якого, потрібного відгалуження вже не пропустимо.
Ґрунтівка відходить від річки, обходячи одну із заток річки. Проїзд тут один, оскільки східніше лежать кілька озер-стариць. Проїхавши берегом затоки зі стоячою водою, на наступних роздоріжжях обираємо напрямок прямо, ігноруючи бокові відгалуження. Грунтівка виведе на берег річки і через кілька вигинів приведе до початку широкої лісопосадки з низькорослих дерев. Зсуваємося східніше і рухаємося далі паралельно лісопосадці.
Через 2 км ґрунтівка уздовж річки перетинає греблю. Продовжуємо рухатися в південно-західному напрямку, перетинаючи просторий луг. Через кілометр, обігнувши низовинну ділянку, їдемо вздовж смуги дерев, залишаючи їх справа. Широкий до цього луг почне поступово звужуватися. Через 900 м опинимося на Т-подібному перехресті ґрунтівок, затиснутому між лісосмугою (справа) і чагарниками очерету (зліва). Повертаємо вліво. Грунтівка перетинає заболочену ділянку і виводить на підйом, що закінчується біля технічних будівель санаторію «Занки». Повертаємо на асфальтовану дорогу і рухаємося в південному напрямку по краю території санаторію. Через 700 м виїжджаємо до його воріт, а виїхавши за межі території, їдемо правіше на 50 м до краю огорожі. Від санаторію під кутом до асфальтованої дороги у південно-західному напрямку через сосновий ліс йде накатана стежка. Рухаючись нею, через 1,3 км опинимося біля з/п "Будинок відпочинку", з якої можна доїхати до Харкова.